Реєстрація

Спільнота

ЧаПи

Календар


Назад   Чорна Рада-національний форум політичних дискусій > Культурне > Освіта

Про українську освіту, куди вона рухається і куди нас веде

Освіта

Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 05.04.2013, 13:53   # 1
Вадя Ротор
Користувач
 
Аватар для Вадя Ротор
 
Реєстрація: 21.09.2010
Звідки Ви: КИЇВ
ПП: Меритократія
Дописи: 82
Репутація: 22
Lightbulb Про українську освіту, куди вона рухається і куди нас веде

Ця коротка стаття зачіпає ряд різноманітних тем, але вона не є спробою на парі-трійці сторінок охопити неохопне й осягнути неосяжне. Її завдання – не стільки поінформувати вас, читачів, або донести думку автора, скільки спонукати вас замислитися, погуглити на дані теми і в результаті самим скласти свою думку стосовно них.

Отже, відправна точка: голова Верховної Ради В.М.Литвин на днях висловився за те, щоби в Україні вся вища освіта була платною. На його думку, якщо усі студенти без винятку муситимуть платити за вищу освіту, то все буде влаштовано «за західним зразком» - молоді люди братимуть в банках кредити на освіту, що «виховає у них фінансову відповідальність» , - так висловився Володимир Михайлович.

В принципі, людині, яка офіційно отримує зарплатню майже 400 тисяч гривень на рік, дуже легко говорити про платну освіту: як то кажуть «ситий голодного не зрозуміє» - пан Литвин не зрозуміє, як важко оплатити освіту своїх дітей батькам, які заробляють по дві з половиною тисячі гривень на місяць, із яких майже половина йде на квартплату й оплату комунальних послуг, а решти ледве вистачає на харчування. Він пропонує їм узяти кредит у банку; а кредит береться під заставу. Що бідним людям закладати? Квартиру?

Ця ініціатива спікера українського парламенту, очевидно, є не лише намаганням розвантажити державний бюджет, а й лобіюванням певних бізнес-інтересів (зокрема, інтересів банкірів) і викликає такі заперечення:



1) «західна модель» - ще не означає «хороша модель»

Перш ніж обирати приклад для наслідування, ми мусимо осмислити досвід тих, хто живе за таким зразком. Наприклад, досвід США, де вже давно склалася така система – молоді люди беруть кредит на навчання, потім кредит на будинок, потім кредит на машину… і живуть в борг, усе життя винні. Тобто все те, чим вони вважають, що володіють, насправді належить банкам, які в будь-який момент, коли їм заманеться, можуть його відібрати. А якщо ви щось закладаєте, беручи кредит (наприклад, свою хату), то це завуальована схема передачі прав власності – ви думаєте, що лишаєтесь власником своєї домівки (чи іншого майна, яке заклали), а насправді воно, з моменту підписання договору про кредит, переходить у власність банку – а виплачуючи той кредит, ви робите намагання викупити ту власність собі назад.

Та західні економісти й фінансисти придумали таку штуку, як «діловий цикл». Цей механізм відбору власності діє за такою схемою: спочатку банки роздають кредити направо-наліво, навіть без довідки про доходи і поширюється ринок деривативів (вторинних цінних паперів), що пожвавлює грошообіг і посилює взаємозалежність контрагентів, переплітаючи їх ниточками фінансових зобов’язань один перед одним і всіх - перед банкірами. Далі з обігу різко виймається більша частина грошової маси (яка є кров’ю економіки) і на додачу до такого знекровлення, банки вимагають негайного повернення всіх кредитів. Оскільки у людей на руках раптово не стало грошей, а фінансові зобов’язання ніхто не відміняв, то люди мусять продавати закладене майно – нерухомість, машини і т.д. Таким чином відбувається перерозподіл власності від людей до банкірів. Все це красномовно продемонстровано у фільмі Майкла Мура «Капіталізм: історія кохання» і книзі Н.Старикова «Кризис: как это делается»*.

Так було багато разів - 2008-9, 1998, 1987, 1974 (під час паливної кризи), 1962 (під час Карибської кризи), 1939-45, 1929-33 (Велика депресія в США), 1912-13 і 1907 (біржові колапси в США), і періоди між кожною такою подією називають «діловими циклами» - спершу таке відбувалося в США, бо це винахід американських банкірів, починаючи з ІІ Світової війни (коли країни, втягнуті в неї, понабирали у США кредитів спочатку на ведення війни, а потім на післявоєнне відновлення) цією фігнею почала страждати і Європа, а по мірі глобалізації економіки ця епідемія спровокованих криз охоплює весь світ. Оскільки Україна, як і інші країни колишнього СРСР, була відділена від глобальної фінансової системи, то вона і не знала, що таке «діловий цикл», а зі здобуттям незалежності ми познайомилися і з кризою 1998-го (у сусідній Росії відбувся дефолт), і з кризою 2008-9, а тепер, якщо глобальна ситуація не зміниться, то орієнтовно у 2020 році можна чекати такого ж «фіналу ділового циклу».

Але відмінність між Заходом, звичним до такого шахрайства, і нами, до цього ще не звичними, у тому, що в українців іще не виробилася культура життя в борг, тобто на Заході люди, беручи кредит, ретельно розраховують свої можливості, а українці беруть кредити «під зав’язку», не думаючи про завтра. Наведу приклад. Був один хлопець, який отримував зарплатню 3000 гривень (тобто біля 600 доларів за колишнім курсом 5,05), узяв він у доларовий кредит Mitsubishi Lancer, щоб козиряти перед дівчиною, притому на місяць потрібно було виплачувати 500 доларів (2500 гривень), решта лишалася на прожиття – в самий притик, чисто на харчування і з надією на батьків, що вони підкинуть грошенят коли-не-коли купити обновку до гардеробу, навіть часто не вистачало грошей на бензин, і коли дівчина просила хлопця покатати її на машині, він їй відповідав «дай грошей на бензин, тоді зможемо покататися». Це менталітет українців – все для понту, і нам тільки дай можливість пожити «не по средствам», козирнути мобілкою чи ноутбуком, які на зарплатню ми не можемо собі дозволити… що вже казати про купівлю в кредит машини чи квартири!

Неждано настала криза, хлопцеві урізали зарплатню до 2500 грн., а Національний банк, ввімкнувши друкарський станок для того, щоб компенсувати знекровлення нашої доларизованої економіки, обвалив таким чином гривню до 9,60 за долар і навіть нижче, а оскільки хлопець узяв доларовий кредит, то сума виплат виросла пропорційно до зростання курсу долара відносно гривні, тобто, заробляючи 2500 грн., він мав платити банкові 4800, майже удвічі більше. Звісно, такого тягаря він не подужав, і банк відібрав машину за борги.

Отож перегляньте фільм Майкла Мура «Капіталізм: історія кохання», помножте побачене в ньому на українську безалаберність у взятті кредитів і зрозумієте, чим чревата довіра до банків для нас. Нам достатньо того, що Україна понабиралася кредитів в МВФ, які не здатна виплатити протягом одного покоління, тобто взяті нинішнім поколінням українців (точніше, владою нинішнього покоління) запозичення ляжуть на плечі наших дітей і внуків, та ще й з відсотками. Але владі і цього мало – тепер вона пропонує іще більше закабалити наш народ, починаючи від кредиту за вищу освіту, і поставити його в рабську залежність перед банкірами – тільки цього разу не міжнародними, а українськими?

Володимир Литвин неодноразово висловлювався, що потрібно постаратися відновити довіру людей до українських банків (ту довіру, яку знищила криза 2008-9). Давайте ж подумаємо об’єктивно – а чи банки заслуговують на довіру? Тим більше НАШІ банки, які неодноразово грабували народ іще з часів Павлівської реформи? У всякому разі, вони не заслуговують на те, щоб люди передавали їм усе своє майно і ставали їхніми рабами, замолоду взявши кредит на навчання, житло, машину і т.д. Не треба підміняти некрасиве, але правдиве слово «рабство» гарним окозамилювальним висловом «фінансова відповідальність».



2) виховувати справжню фінансову відповідальність треба не так

Якщо ми хочемо, щоб наше молоде покоління реально виховувалось у фінансовому плані, то в школах потрібно ввести предмет типу « економічно-фінансова грамотність », де дітей змалку могли б навчити орієнтуватися в цьому світі, у подіях, розуміти смисл того, що відбувається навколо них, складати власну думку. У нинішньому світі, такому, як він є (а не такому, яким ми хочемо його бачити крізь рожеві окуляри), це найбільш корисний предмет, оскільки в реаліях сьогодення фінансово неграмотна людина, не свідома в економічних процесах, не може забезпечити свій добробут і процвітання своєї родини, зробити успішну кар’єру, розгледіти і не впустити шанси, які їй дає життя, а також розгледіти та оминути небезпеки. Ми всі є учасниками економічного процесу, ми живемо у наскрізь економічному середовищі, то чому ж ми в цій сфері так мало розбираємося?

Коли на початку радянського правління по всій шостій частині Землі проводили лікнеп (а переважна більшість населення СРСР тоді була неписьменною, особливо в селах), він ішов під гаслом « неписьменний – він як сліпий ». Пройшло 90 років, і в сучасному світі це ж гасло актуальне у такій формі: « фінансово неграмотний – він як сліпий », і під ним потрібно проводити фінансовий лікнеп населення ще змалку, зі шкільного віку. І разом із фінансовою грамотністю в дітях буде виховуватися фінансова відповідальність.

Але ж от біда – найпотрібніший предмет не вивчається у школі. Замість нього наших дітей пічкають низкою абсолютно непотрібних.

Наприклад, «християнська етика». Що то воно таке? По-перше, це пряме порушення Конституції України, яка затверджує, що наша держава є світською і релігія відділена від держави. По-друге, християнство – це релігія, заснована на чужоземних (а саме єврейських народних) легендах, і жодного відношення до нашої нації, до українців, не має, тим більше, що «християнську етику» у школах переважно викладають священики УПЦ Московського патріархату – тобто, знову ж таки, представники чужоземних центрів впливу.

Нарешті, по-третє, чи може релігія, яка натворила стільки бід і завдала людству такої шкоди, диктувати нам етику і позиціонувати себе як еталон моралі? Зробімо невеличкий екскурс в історію – коли спостерігався розквіт християнства, період його найбільшого впливу та могутності? В епоху Середньовіччя, і це була найтемніша епоха в історії людства, відзначена релігійним терором і владою забобонів, інквізицією та полюванням на відьом, катуванням незгодних і спаленням їх на кострі за «єресь», придушенням та репресіями науки й науковців, що на кілька століть загальмувало розвиток науки і техніки, а також не секрет, що християнська церква масово спалювала книги, які суперечили її догматам, цим самим знищуючи культурний спадок і відкидаючи людство у розвитку назад. Це ні з чим не можна порівняти. Сталінський терор в СРСР тривав пару десятиліть, Нацистський режим у Німеччині - 12 років і влада червоних кхмерів – лічені роки, а Середньовіччя оповило Європу на кілька століть, тому це просто незрівнянні речі. Чи може релігія, відповідальна за такі жахіття, виставляти себе як мірило моралі і диктувати нам свою «етику»? І чи можна нівечити нею свідомість наших дітей, при цьому не даючи їм альтернативи (адже у школах не вивчають паралельно буддизм, агностицизм, іслам, зороастризм тощо) і змоги ВИБРАТИ?

Тож краще віддати навчальні години, які зараз присвячують подібним предметам, іншому, найпотрібнішому нині – економічній та фінансовій грамотності, лікнепу. На жаль, поки що введення у школі такого предмету політиками і чиновниками Міносвіти навіть не обговорюється (хоча ця тема час від часу піднімається в ток-шоу на телебаченні, у блогах і на форумах в Інтернеті, у розмовах економістів і фінансистів), тому що це виховає у дітях РОЗУМІННЯ процесів, які відбуваються у навколишньому світі та ЗДАТНІСТЬ ОСМИСЛЮВАТИ їх згідно тієї фінансової та економічної теорії, яку вони могли б отримати у школі. А мислячий та розуміючий народ владі не потрібен: ним важко керувати і він не дасть сісти собі на голову. Тож владі краще, коли у школах дітям викладають релігію, яка вчить «не протився злому», «підстав другу щоку» і «вся влада – від Бога».



Українці! Робімо висновки і будьмо свідомими!

Вадя Ротор, www.vadiarotor.tv


* - рекомендуючи до прочитання цю книжку, я неодмінно повинен зробити обмовку про те, що не вся вона чесна і правдива: на її сторінках робиться спроба обілити сталінський режим і переконати читачів, що нібито Голодомор 1932-33 не був запланований, що то був голод, який виник вимушено, ненароком. Насправді, якщо пошукати реальну статистику, то оригінальна версія подій 1932-33, яку пропонує Стариков, розсипається, і її спростувати неважко, головне – не приймати все на віру, без критичного осмислення, адже нема жодної книжки чи документального фільму, на 100% правдивих, ніхто вам правду на тарілочці з блакитною каємочкою не піднесе, її треба самим відшукувати і до всіх даних слід ставитися критично. Саме такі звички повинен у собі розвинути кожен, хто не хоче бути по житті обманутим, і саме до цього я хочу вас, шановні читачі, спонукати, цією статтею зокрема.
__________________
Націлений на УСПІХ! Vadia Rotor forever!
Вадя Ротор зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Sponsored Links
Старий 15.05.2013, 20:06   # 2
Profesor
Супермодератор
 
Аватар для Profesor
 
Реєстрація: 04.09.2009
Звідки Ви: Луцьк
ПП: Гетьманат
Дописи: 559
Репутація: 28
Типово

В принципі згоден.
__________________
Profesor зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 20.05.2013, 10:29   # 3
Просто_Я
Користувач
 
Аватар для Просто_Я
 
Реєстрація: 06.01.2011
Звідки Ви: Ненька Україна
ПП: Ще не визначився...
Дописи: 324
Репутація: 20
Типово

Цього року українські вузи вперше не підвищили вартість контракту, а деякі з них навіть знизили (наприклад, КПІ), пише видання vesti.ua.

Винятком не став і КНУ ім. Т. Шевченка - там вперше не підняли ціну на жодну спеціальність.

Як пояснив Вестям проректор з науково-педагогічної роботи вузу Володимир Бугров, це пов'язано з тим, що університет виграв кілька грантів, що дозволило оновити технічну базу і, відповідно, не знадобилося підвищувати розцінки. Якщо говорити про ситуацію у вузах в цілому, то основна причина "замороження" цін - відсутність інфляції за підсумками 2012 року.

Варто відзначити, що за законом ВНЗ мають право піднімати вартість навчання в межах інфляції. Але, як повідомили у вузах, є й інші пояснення такої тенденції.

"Зараз проблеми з контрактниками: в останні роки все менше випускників шкіл і тих, хто хоче отримати вищу освіту. Адже контракт коштує дорого, а роботу після вузу знайти складно. Тому все більше молодих людей обмежуються освітою в коледжі, яка дешевша і коротша, ніж в університеті, і йдуть працювати. Плюс до всього, серед самих вузів велика конкуренція. Наприклад, багато приватників пропонують вивчитися дешевше, ніж державні вузи", - пояснила ситуацію начальник планово-фінансового відділу НАУ Наталія Муравська.

Тому, за словами експерта, вузи розуміють, що підвищувати ціни немає сенсу. З такою позицією погоджуються і в інших університетах. "Піднімати ціни - собі дорожче. Можна недорахуватися абітурієнтів", - заявив заступник відповідального секретаря приймальної комісії НПУ ім. М. П. Драгоманова Микола Чумак.

Утім, цілком можливо, що вузи не підняли ціни і ще з однієї причини. З цього року держзамовлення у вузі будуть розподіляти на основі своєрідного тендеру. Шанси отримати більше число бюджетних місць у тих вузів, які серед іншого виставлять адекватну ціну підготовки фахівців (на цю суму МОН орієнтується, розподіляючи держзамовлення).

Тому, за словами джерела в одному з вузів, не виключено, що деякі навчальні заклади перестрахувалися (адже держзамовлення буде формуватися в червні) і не підняли вартість навчання.
Просто_Я зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Мітки
безплатна освіта , вадя ротор , вуз , литвин , освіта , платна освіта , школа


Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 09:04 .