Реєстрація

Спільнота

ЧаПи

Календар


Назад   Чорна Рада-національний форум політичних дискусій > Соціальне > Українська мова

"Українською? Так!" Акція "Калинова"

Українська мова

Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 11.05.2011, 18:50   # 1
leopin
Користувач
 
Реєстрація: 21.10.2010
Дописи: 70
Репутація: 27
Exclamation "Українською? Так!" Акція "Калинова"

“УКРАЇНСЬКОЮ? ТАК” Акція. Миколаїв. Дія перша…
“Раз ми є, то де?...”
“Українець… уміє бути неукраїнцем» А українцем?
Вдаримо у дзвони до українців!
Твій чин- спілкуйся українською!” Анат олій Погрібний.
Як відомо, з таким запитанням звертається сьогогдні, насамперед, до українців за національністю громадянська акція “Калинова гілка” (kalynovahilka.org.ua), сподіваючись почути від них позитивні відповіді і отримати допомогу , щоб переконати тих, хто ще не шанує рідну мову, так званих, російськомовних українців повернутися до вжитку і спілкування рідною українською мовою. Бодай між собою, як пропонує акція, “відповідаючи на звертання солов,їною- калиновою”. Бо хто ж, окрім українців за національністю, подбає про збереження від вимирання і подальший розвиток української мови, якій за визначенням багатьох фахівців загрожує нелегка доля всіх мов, позбавлених вжитку у повсякденному житті рідного етнічного середовища, позбавлених живого спілкування?!
То ж не дивно, що і в Миколаєві знайшлися щирі українці за національністю, які шанували і шанують рідну мову, радо зустріли акцію і взялися всіляко допомагати в такій нелегкій справі. При зустрічах з ними відчувалося, що вони нарешті дочекалися живої справи по духовному , українському національному відродженню серед оточуючого з усіх боків російськомовного середовища з його закликами на підтримку якоїсь політичної сили , яка рветься до влади. Та, як не прикро,таких було мало. Були інші. Було і таке, що кожного разу нагадувало про ганебний стан української справи, справи українського національного відродження. Отже, гляньмо на себе в дзеркало, побратими-українці, будь ласка!
***
Крамничка з продажу всілякого дріб’язку. Знайома жіночка, власник крамниці.Завжди відповідає українською мовою. Заводимо розмову про акцію, пропонуємо долучитися.
-Не візьму наклейки, бо боюся реакції російськомовних.Будуть обходити десятою дорогою, а то й придумають шкоду якусь.Було мені: почепила в крамниці якусь агітацію за БЮТ.Заходять і кажуть:”Это те, которых бьют”. І дивляться на мене. То я вже після цього не хочу ніяких акцій.
- Подумайте: ми ж в Україні, а не в лісі.Вовків боятися, то і в ліс не ходити.А тут..
- А тут зроблять славу:”Націоналісти. Бандерівці” А мені треба щось продати. Не хочу і думати…
Павільончик “Кури гріль”.Із вікна виглядає молодий чолов’яга.Виявляється,українець. Вітаємося українською. Відповідає російською.
-А чому так: ми до Вас –українською, а Ви-російською?
- А в мире много людей, которые разговаривают не на своем родном языке.И ничего! Живут!
- Але ж Ви не зустрінете англійця, який би в Анлії відповідав англійцю,наприклад ,французькою.Навіть , в Україні Ви не зустрінете, зокрема, грузинів чи татар, які б розмовляли між собою російською.
-Ну, агличане, грузины, татары для нас не указ. Мы украинцы в Украине сами с усами.
-Це Ви так думаєте?
-Поверьте, не только я. До свидания!
І не помилився, як не прикро.
***
Книгарня. Продавщиця- молода жінка, українка.Відповідає виключно російською.Намагаємося переконати, розказуємо про акцію, показуємо наклейки.
-Нет, не возьму.Я училась в русской школе и мне русский язык- родной!
-Ви помиляєтеся.Рідна мова-це мова роду. дідів, прадідів.А російська- просто звична.
-Нет, я думаю по-русски и не хочу по-украински.
- А хто ж подбає про українську мову, як не українці? Росіяни?
- Пусть об этом беспокоится кто-то другой, другие.
***
Вчителька української мови слухає розповідь про акцію, про шанування українцями рідної мови.
-А для чого ота акція? Самі ми шануємо українську. А інші? То вже їхня справа….
І розказує подрузі про випадок в маршрутці, коли пасажири всі дивилися на чоловіка, який звернувся до водія українською мовою, як на хвору людину з бацілами націоналізму.Захотілося запитати:”То чи мало б місце таке, коли б українці дбали гуртом про рідну мову?!”
***
Добре знайома людина, українець, з яким ми однодумці, бере не вагаючись наклейки.
-Ти знаєш, з цими наклейками почуваю себе, як партизан: того і дивись , вскочиш в якусь халепу…Звідусіль провокації, небезпека, погрози, непрємності... І це – в Україні!
Через день телефонує:”Наклейки зірвали ! З кожного під,їзду, де наклеїв!”
-Треба було наклеїти на свою поштову скриньку, щоб було зрозуміло, що це твоє рішення, твій особистий заклик, а не нав’язування волі всім.
-То ти хочеш, щоб мені побили вікна або обмалювали чи підпалили вхідні в квартиру двері?!.....
***
Невеличка крамниця з продажу парфюмерії, миючих засобів.Власник- молода жінка, українка, російськомовна.Від акції відмовляється.
-Да. Я –украинка, но я –не националистка. Я уважаю всех.
-А себе поважаєте? Ви вважаєте, що націоналіст-це той, хто шанує українську мову?.І як українка може поважати себе, не шануючи рідну мову?
-Повторяю: я – не националистка и не бандеровка. Я уважаю всех.Надоело слушать “про мову”.Как власть не знает, что и как делать, так начинает морочить головы разговорами “про мову”, церковь и другое, не имеющее в жизни никакого значения!
- Вибачте, але ініціатор акції – не влада. До речі, і влада , яку обрали Ви, російськомовні, не українська: хто такі Азаров, Клюєв ,Колєсніков, Льовочкін, Могильов , Єфремов , Янукович і багато інших , добре відомо.
-Извините.Меня ждут покупатели. Разговорами “про мову” сыт не будешь…
***
Розказуємо про акцію людині, яку знаємо як щирого українця ще з часів референдуму 91 року.
-Наклейки краще прилаштувати на свою поштову скриньку….
- Я мешкаю в приватному будинку, в приватному секторі, де поштові скриньки були на вулиціі, де вони понівечені і ними давно ніхто не користується.
-Наклейте на воротях..
-Еге ж! Щоб мені їх розмалювали чи мене зустріли і побили?!
-На базарі наклейки тримаються..Якось же треба гукати українців до єдності..
-На базарі люди ходять.А у нас на вулиці рідко побачиш людину.Заступитися буде нікому.На мій погляд,українців вже ніщо і ніхто не обєднає: час втратили,втратили віру українців….
Наклейки бере, щоб спробувати знайти порозуміння з українцями, уникнувши ускладнень .Порозуміння українців між собою в Україні!
***
Павільон “Чернігівське пиво”.Заходимо. За прилавком -молода жінка.
-Скажіть ,будь ласка, ми можемо побалакати із власниками?
-Так. Ми- власники.
-О, та Ви ще й українською відповідаєте і ,мабуть долучитеся до акціїї “Калинова гілка”?!
Розказуємо про акцію, показуємо і пропонуємо наклейки.
- Нет, наклейки мы не возьмем, наклеивать не надо!
- А чого це Ви зразу - російською мовою?
-Потому , что мы выросли в другой стране,с другим языком..
-Та Ви- ще молода людина.Була країна,а зараз її нема.Є незалежна Україна, в якій Ви прожили більшу частину життя..
-Ради бога! Какая там Украина?! Одно название…
-Якою вона буде,залежить від нас,українців,погодьтеся. Нас в Миколаєві-близько 70%, в області-80%. а в Україні-78%...
-Где Вы видели этих украинцев?!
-Маємо ними стати, позбувшися стану “російськомовних”, шануючи рідну мову.Чи Ви не хочете?
-Нет, не хочу.Незачем и ни к чему…Извините, у нас клиенты…
***
Похорони.Несподівано вмерла сусідка.Все як завжди. Біля стіни притулені вінки, хрест, на якому напис про померлу російською мовoю.Померла- українка, розмовляла виключно українською.Пам’ять про неї важко поєднати з російською мовою.Дивуємoся, підходимо до одного із синів, висловлюємо співчуття і своє сприйняття напису російською мовою. Погоджується з нами, обіцяє виправити помилку , коли на могилі буде встановлений пам’ятник з написом українською мовою. Дякуємо. Та важко повірити, що так воно і буде, бо сини,онуки, правнуки користуються виключно російською мовою. Бо пригадалося рідне село, де років пятдесят по тому російською користувалися лише окремі мешканці, а нині- рідко чути українську.А на цвинтарі на пам’ятниках написи виключно російською. Нащадки козацьких родин(Богуни,Богдани,Жадани,Підгайні,Здибаї,Понома ренки,Глущенки,Заглядьки.Сікози,Боженки,Кравченки і всі інші) зробили своїx батьків, дідів, прадіів російськомовними. Мабуть, для того, щоб самім з такими прізвищами не так було соромно користуватися виключно російською.На обурення і здивування земляки відповідають:” А нам немає значення,якою мовою!” Немає значення,а пишуть,користуються виключно російською! То що ж ми за люди ?!
Свого часу В.Яворівський писав з цього приводу про українців:” Кажуть, що серед нас багато перевертнів,більше , ніж дозволено на душу населення в інших народів. Куди дінешся- правда і це”(В.Яворівський “І засурмив янгол”,том 1,”Що ж ми за народ такий?!”,Київ ,”Глобус”1993рік). Через 20 років по тому чисельність перевертнів серед українців зросла і зростає, як не прикро. Сьогодні їх право на вибір російської , право бути перевертнем, дбайливо захищають сили вчорашнього дня, боячись втратити свій російськомовний електорат.Перевертні – серед міських Голів, голів держадміністрацій ( зокрема,Кравченко, Лук’янченко, Близнюк, Матвійчук і багато інших), серед депутат ів рад всіx рівнів, не кажучи вже про відомих всій Україні борців за російську мову В.Колесніченка, М.Левченка, нинішніх духовних “вишневецьких”. І українці сприймають перевертнів як належне явище:ніхто їх не соромить, не переконує,обирають у владні коридори. То може хоч мертвих не будемо робити перевертнями, дамо їм спокій, залишивши їх в пам’яті нашій такими,якими вони були в житті?!
***
Ведемо розмову про акцію на базарі.Підходть знайома жіночка,українка.
- А почему это Вы так настроены против русских и русского языка, настраивате других?!
-Та я нічого не маю проти росіян і проти того, щоб вони користувалися рідною їм російською. Я за те, щоб українці всі, більшість бодай, шанували і користувалися рідною їм українською так,як це роблять росіяни ,поляки,євреї,грузини, татари,всі, окрім українців, яких тримають російськомовними і кажуть, що це їхня реалізація права людини на вибір мови. А дехто із росіян навіть вважає це зрадою рідної мови і України з боку українців, чого б, зокрема ,росіянам в Росії ніколи і ніхто не вибачив. Вивчати ж і знати російську треба...
- А я вот сама не хочу украинского.Ну не льется украинский у меня из горла!
-Ну,це Ви просто не пробували….
-И не хочу!!! Почему я должна себя насиловать?!
.Та хто ж подбає про українську, якщо не українці?! Росіяни? Азаров, Клюєв,Колєсніков,Янукович,Льовочкін ,Єфремов? Вимре ж українська мова без вжитку, без спілкування українців, бодай,між собою,як це роблять всі без виключення народи!
-Ну и пусть умирает вместе с Тимошенко!...
-При чому тут Тимошенко: вона тільки ,здається, експлуатує українську мову в політичних цілях. Може, хай вимре разом з Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українкою і іншими апостолами української мови?!.Будемо читати їх в перекладі російською?!
Мовчить. Може, стало соромно?! Може згадала слова Т.Шевченка:” Схаменіться , недолюди, діти юродиві!..Полюбіте щирим серцем велику руїну..Славних прадідів великих правнуки погані..”?!.Слова, які всім нам українцям не завадило би повторювати як молитву разом і із такими “ Обніміться, брати мої, молю Вас, благаю”..
***
Газета “Вечерний Николаев” на сторінці 4 під заголовком “Русский язык пытались защитить флеш-мобом” розказує про акцію “Остановим дискриминацию русского языка”, проведену на центральній вулиці міста.( www.vn.mk.ua , №49,5.05.2011) Мета- захистити права російськомовних, яких більшість. Не права, як за Конституцією і всіма законами, Європейською хартією про мови, національних меншин, права рос іян, поляків,євреїв на їхню рідну мову,на розвиток мовної самобутності, а права , бачте, мовної більшості. Театралізована форма акції виглядала так: націоналісти були в ку-клукс-кланівських масках, вели з символічними батогами в руках на “страту” закутих в ланцюги російськомовних.Закінчилася акція написами на асфальті: “Два языка-одна страна”, “Русский язык-родной язык” и “Я говорю по-русски”.Кому така акція була потрібна і чому про неї написали в газеті, стає зрозумілим після знайомства із учасниками акції. “Засвітилася” якась Євгенія Бондаренко, українка –перевертень.За звичай,росіяни в таких акціях участі не приймають і не “світяться”: їм би було соромно говорити про дискримінацію російської мови в Миколаєві, Одесі, Донецьку, Луганську чи в Криму, чи,навіть,загалом в усій Україні..А ось українцям-перевертням треба “світитися”, гукаючи до гурту інших російськомовних українців, щоб перевернів була більшість і не було соромно дивитися в очі землякам, серед яких біля 70%- українці. А то дивись,за їхніми наполяганнями і при їхній підтримці російська мова отримає статус державної, і їхнє право бути первертнями , зрадниками української мови буде закріплене в Конституції. І не соромно їм отак “світитися”, хоч за їхні дії має бути соромно всій українській нації? І звіділя воно береться вже у ровеснків незалежності, молодих українців таке ставлення до націоналістів,захисників інтересів нації, до самої ідеології українського націоналізму,ідеології консолідації титульної нації, яка не загрожує праву національних меншин на проголошений в статті 11 Конституції України розвиток мовної, культурної, релігійної, етнічної самобутності?! В якому поколінні ми,уkраїнці, позбудемося такої хвороби?! Мабуть , не скоро, якщо до українців- перевертнів в подібних акціях байдужі чи навіть співчувають ЗМІ, зокрема, газета міської ради,журналісти-українці, самі українці.
***
А акція “Калинова гілка” продовжується, щоб зростала чисельність українців, які б не почували себе партизанами в Україні, а впевнено, не боячись казали всім “Українською?Так!”, щоб менше було серед українців перевертнів, щоб, можливо, через акцію, через участь в ній якомога більше українців (зокрема, вчителів і учнів старших класів ЗОШ, студентів вузів, працівників бібліотек, закладів культури, установ і підприємств, журналістів, депутатів рад всіх рівнів, членів партій і громадських організацій національно- патріотичного спрямування) зробити перші впевнені кроки до самоорганізації української нації, в якій багато хто сьогодні бачить єдиний можливий шлях до її самовизначення,оздоровлення і духовного відродження, порятунок нації і України від… Малоросії. Дай,Боже! Далі буде…
leopin зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Sponsored Links
Старий 11.05.2011, 18:59   # 2
КОНОН
Користувач
 
Реєстрація: 22.04.2011
Звідки Ви: Дике Поле
ПП: анархо-примітивіст
Дописи: 36
Репутація: 3
Типово

Перш ніж закликати, самі б мову вивчили.
"Спілкуйся українською" - це помилка, треба "українською МОВОЮ" (слово "мовою" в цій словосполуці опускати не можна, це в російській мові опускають)
КОНОН зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 23.05.2011, 19:51   # 3
Profesor
Супермодератор
 
Аватар для Profesor
 
Реєстрація: 04.09.2009
Звідки Ви: Луцьк
ПП: Гетьманат
Дописи: 559
Репутація: 28
Типово

Чому саме українською?
__________________
Profesor зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 13.06.2011, 19:09   # 4
leopin
Користувач
 
Реєстрація: 21.10.2010
Дописи: 70
Репутація: 27
Типово "Українською?Так!" Акція.Дія друга.Миколаїв.

“Знають, з чого почати, іроди!Позбавляють мови рідної й візьмуть голими руками, як баранів! Людина безсловесна-безбройна є.Чужим, байдужим словом свій дух не захистити, не укріпить. Диявол зна, що діє, рубає наше дерево під самий корінь” Василь Шевчук.
Багато хто , з ким спілкуємося під час акції “Калинова гілка”, визнає, що сьогодні криза духовна визначає всі інші, кризу економічну, політичну. суспільну. І разом з тим висловлює сумніви в тому, що подолання духовної кризи і ,відтак,всіх інших маємо починати саме з поширення української мови серед українців за національністю, як не прикро, з українізації українців за національністю, насамперед, через спілкування між собою рідною мовою, що і передбачає громадянська акція “Калинова гілка”. Висловлюють недовіру і до акції: мовляв,криза духовна визначається не лише ганебним ставленням українців за національністю до рідної мови, а тому акція нічого не дасть для подолання кризи. Таким думкам нічого дивуватися, бо вони віддзеркалюють ті настрої, які панують в суспільстві і які поширюють політики, ЗМІ, інститути з соціологічних досліджень: мовляв, мовні проблеми – другорядні, не заслуговують уваги на їхнє вирішення і використовуються політиками перед виборами в спекулятивних цілях,аби відвернути увагу виборців від вирішення першочергових соціально-економічних проблем, де завжди були провали з їх виконанням. І як кажуть,разом із брудною водою викидали і немовля. Бо якщо проблема із «дискримінацією» найбільш поширеної і найбільш вживаною в Україні, як не прикро, російської мови в силу відомих обставин ,дійсно заполітизована з часів Л.Кучми, то дійсна мовна проблема,проблема виживання української мови, яка пов’язана з поширенням її в рідному мовному середовищі,серед українців за національністю, багато із яких вважають і нині рідною мовою російську, залишалася всі роки незалежності поза належною увагою навіть з боку національно-патріотичних сил,не кажучи вже про владу, яка ніколи не була дійсно українською. То ж маємо те,що маємо: духовну кризу серед української більшості суспільства, 78% населення, яка поширюється на все суспільство.
Так, духовна криза визначається не лише українізацією українців за національністю, їхньою пошаною до рідної мови. Але здолати духовну кризу,провести духовне відродження здатна лише дійсно українська влада, складена ,як казав ще М.Грушевський, із Українців з великої літери і яка сповідує інтереси більшості суспільства за національною ознакою, інтереси , як не прикро, не консолідованих українців за національністю, інтереси титульної нації, яка і досі , за визначенням багатьох фахівців,політиків, не пройшла самовизначення. Бо якщо влада представляє не інтереси більшості суспільства за національною ознакою, що маємо в усіх країнах, то знову ж маємо в Україні те,що маємо: почергове панування при владі більшості, складеної із політичних партій, які не керуються якоюсь ідеологією, дійсно українськими національними інтересами, українським національним духовним відродженням, а керуються виключно інтересами партій,направлених на збереження себе при владі любою ціною. Звідціля, постійні кризи, протистояння і взаємні звинувачення, обіцянки подолати кризи « вже сьогодні», що поки-що нікому не вдалося зробити. Тім, хто вимоги про більшість в суспільстві за національною ознакою, розцінює таке ,навіть,як прояви нацизму, кивають при цьому на країни Європи, можна лише нагадати, що там процес самовизначення націй, створення в суспільстві сталої більшості за національною ознакою відбувся багато століть тому.,Через те зміна любих політичних комбінацій не вносить безладу і можна говорити про наявність політичних націй, що в Україні передчасно і направлене проти самовизначення української титульної нації,проти створення в суспільстві більшості за національною ознакою., проти поширення української мови серед українців за національністю, захищаючи права останніх …на російську мову(?!), краще за націонал-патріотів розуміючи, що “без мови немає нації!”, і роблячи все можливе, щоб більшість українців за національністю залишалися “російськомовними”, щоб українська титульна нація була неконсолідованою,а українська більшість суспільства не визначала стан справ в державі і суспільстві..
Показовим є ,зокрема, випадок під час однієї передачі на 1 каналі ТБ. Мова йшла про новий закон про вибори. Ведучий,українець Терещенко задавав питання українською, українською відповідав росіянин, народний депутат України. І лише українець ,сумнозвісний В.Колесніченко демонстративно користувався виключно російською, багато чого, як завжди,казав про захист прав людини, стверджуючи,що “в Україні,в рідній країні росіяни,греки і інші національні меншини позбавлені права користуватися рідною мовою”, з приводу чого,мовляв,обурюється вже і Європа. Про стан справ з українською мовою В.Колесніченко красномовно і не згадав. Показово, що ведучий, українець за національністю, не намагався спростувати відвертий публічний наклеп, щоб не сказати більше, і не запитав, бодай,як може українець за національністю захищати права нацменшин, користуючись до цього ж нерідною мовою, коли рідній ,українській мові за визначенням багатьох фахівців загрожує вимирання, т а ще й маючи статус народного депутата України. Показово і те, що відсутність будь-якої реакції на подібні дії Колесніченка, Симоненка, Бондаренко, Голуба і інших українців за національністю( всіх і не згадаєш!!)захисників прав “російськомовних”( надуманої політиками нацменшини!!) спостерігаємо не лише на каналах ТБ,по радіо, в ЗМІ,а ,навіть, в залі Верховної Ради України, де і Литвин,i Томенко, не кажучи вже про Мартинюка, мовчать, коли нардепи-українці, публічно порушуючи закони України , демонстративно користуються російською, знаючи досконально рідну українську мову. Слава Богу, в передачі на 1 каналі ТБ В.Колесніченку зробив зауваження з приводу спекуляцій на правах людини з порушенням закону через публічне використання російської мови народним депутатом України,українцем за національністю, який вільно володіє українською мовою, росіянин,його колега.
Отак би завжди! Браво ,росіянине: хоч ти відкрив очі на лукаві дії самозваних “захисників” прав “російськомовних”! Отак би діяли у Верховній раді України, насамперед,і у радах всіх рівнів депутати-українці за національністю, в першу чергу,представники національно-патріотичних сил! Отак би діяли комітети Верховної ради з питань культури і духовності, прав людини і національних меншин, правових питань і інші! Отак би діяли журналісти-українці на телебаченні, радіо і в друкованих ЗМІ! Та діяли б голосно, публічно, так ,щоб почула не тільки Україна, а і Європа, діаспора закордонна, Європарламент про хворобу титульної нації, через що і на 20-тому році тупцюємося на роздоріжжі між Сходом і Заходом, і не стали слухати наклепи В.Колесніченка і депутатів Держдуми РФ про утиски і дискримінацію російської мови, про завади росіянам ,грекам розмовляти їх рідною мовою В Україні! Очевидно, в такому разі ми давно мали б зовсім іншу суспільну думку про першочергове вирішення питань духовного відродження і подолання духовної кризи, інше ставлення до вирішення головної дійсної мовної проблеми з українізацією українців за національністю, оздоровленням і консолідацією титульної нації, яка за визначенням А.Погрібного перебуває в стані “епідемічно хворої”, коли “етнічно хворе тіло породжує стихійну русифікацію”(В.Вітковський). Ми б не замовчували хвороби і не сподівалися б кожного разу на владу, інтереси якої ніколи не співпадали з інтересами української справи, бо влада ніколи не була дійсно українською і не буде такої,поки не буде консолідована титульна нація(А.Погрібний,В.Вітковський) .
Ось чому акція “Калинова гілка» разом з діяльністю інших громадських організацій робить свою нагальну справу, бо є першим кроком до того, щоб “вдарити у дзвони до українців”, щоб спільно шукати шляхи подолання духовної кризи,насамперед,через зміну ставлення українців за національністю до рідної української мови. Чим більше буде серед них таких,які, визначившися особисто і заявивши про це за допомогою наклейок чи інших символів на своєму робочому місці, на персональній поштовій скриньці чи у любий інший спосіб, який би давав знати,хто каже “Українською?Так!”, тим краще! Передаймо естафету “Українською ?Так! “ від одного до другого, широко використовуючи можливості мережі інтернет для поширення думок про акцію! Будьмо уважними до побратимів-українців, “ духовних сиріт”, які і сьогодні ще залишаються “російськомовними”, враженими тяжкою багатовіковою хворобою, набутою в силу відомих причин прикрою звичкою, яка загрожує не тільки їхньому духовному здоров’ю, а і здоров’ю титульної нації, незалежності України. Використовуймо розмови з ними і їхні відповіді для оприлюднення і спільного пошуку рецептів особистого і загального лікування тяжкої хвороби, яка потребує, як наркоманія,алкоголізм особливої уваги і зусиль з боку всіх нас!
Зрозуміло,що для цього сама акція має стати більш активною,а не опиратися лише на пасивне очікування, що хтось зайде в офіс, побачить наклейки і захоче спілкуватися солов’їною, почувши у відповідь калинову. Маємо йти до кожного українця за національністю, де б він не був, насамперед, до молоді, юнацтва ,в школи , ВУЗи, щоб упередити їхнє зараження хворобою батьків . Очевидно, маємо широко розповсюдити уже відомий по виборам досвід використання символіки акції через значки, гілки калини з написом на кашкетах,майках,футболках,прапорах, пакетах під продукти і таке інше, наглядну агітацію,залучаючи меценатів,спонсорів із українців за національністю без сподівань на владу і очікування від неї порозуміння.
Зрозуміло, що сама по собі акція не виробить рецептів особистого і загального оздоровлення,українського національного духовного відродження, подолання духовної кризи. Вона тільки не дасть забувати про хворобу нації і стане поштовхом ,матеріалом для спільного пошуку рецептів, першочергові із яких вже називають співрозмовники, українці за національністю, як ті, котрі уже сьогодні кажуть “Українською?Так!”, беруть наклейки і йдуть до інших, так і ті, хто ще не готовий до такого. Радять насамперед відновити записи про національність,без чого суспільство і надалі буде уламком спільноти останніх днів СРСР, російськомовного радянського безнаціонального народу, що аж ніяк не стане сприяти подоланню духовної криз суспільства через українське національне духовне відродження, а ,навпаки, сіятиме і далі бездуховність, чим і користувалися 20 років незалежності сили вчорашнього дня. Маємо змінити ситуацію в ЗОШ і в ВУЗах, де бажане не тільки вивчення української мови, літератури, історії України і інших предметів українською мовою, користування українською мовою лише на уроках,лекціях, а, насамперед, виховання особистим прикладом вчителів,батьків молоді українців за національністю в дусі поваги до рідної мови, повсякденного користування нею,усвідомлення значення останнього для долі держави Україна,їхньої відповідальності за останнє.. Безпосередньо з таким вихованням пов’язана і робота з батьками , щоб останні не заважали звільненню своїх дітей від тяжкої хвороби. Прискорити введення такого виховання української молоді мав би і постійний обмін викладачами ЗОШ.ВУЗів між містами Криму,сходу і півдня та заходу України, насамперед, студентами педагогічних і інших ВУЗів сходу,півдня і заходу на час проведення практики. Зрозуміло,що сподіватися на підтримку таких змін з боку Д.Табачника, Міністерства,бюджету, місцевих управлінь освіти в містах сходу і півдня марно: маємо розраховувати на власні ініціативи і меценатів,спонсорів,місіонерів справи духовного відродження .Останнє багато в чому залежить від ініціативи ЗОШ.ВУЗів, місцевих рад на Заході України,зокрема,у Львові,Тернополі, Івано-Франківську і інших містах. Тільки сприятиме українському національному духовному відродженню створення в кожній ЗОШ.в кожному ВУЗі, в кожному селищі,районі міст, де тільки мешкають українці за національністю, українських народних хорів, як це було свого часу.
Все інше- безперечно буде знайдене в узагальненні пропозицій, під час роботи, а не в безкінечних балачках про мову державну, як це водиться сьогодні. Зрозуміло,якщо скинемо ярмо байдужості, до якого,як не прикро, звикли українці за багато віків, якщо залучимо до акції активістів партій і громадських організацій національно-патріотичних сил,зокрема,ВУТ “Просвіта”,НРУ,УНП, ВО” Свобода”,ОУН і КУН, новостворені партії і громадські організації, які зроблять висновки із прикрих помилок національно-патріотичних сил, якщо не стануть ставити палки в колеса ліберали в “національних одежах” із «Нашої України». ВО “Батьківшина”, “За Україну!” і інші.
Тож, нарешті, помолимося разом з ченцем Іваном з Вишні ,в уста якого В.Шевчук вклав такі слова,які варті уваги і сьогодні:” А нині вже їм мало плоті ,тіла - взялись за душу нашу, бо розуміють: поки душа своя в народу, він нездоланний. Душу спаси Вкраїні,господи, її справдешню віру в святе добро, її ласкаву й тиху,як пісня мами,мову!.... Да святиться ім.,я твоє, да буде воля твоя!” (В.Шевчук “Прощання з самим собою”,Київ,1992р,”Український письменник”)Не забуваймо і добре відоме, що там, де немає правди, немає і Бога! То ж шануймо правду, якою б вона не була для нас гіркою нині, дивимося в дзеркало акції, створене нами ж через нашу ж щирість, не забуваймо чепурити себе і свої душі, скинувши ярмо байдужості, бо за словами того ж Василя Шевчука в вустах Івана Вишенського уже в 16 столітті “народ наш став, як віл, надто вже витривалий, несе своє ярмо, скубе траву і ремигає”. То чи не справедливі і сьогодні ,побратими-українці, оті слова?! Чи не прийшов час, бодай,на 20-ті роковини незалежності зробити спільно перші кроки до змін на краще, прилучаючись, зокрема, до акції “Калинова гілка”?! Чи Ви пропонуєте щось інше?!
leopin зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки


Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 00:49 .