Реєстрація

Спільнота

ЧаПи

Календар


Назад   Чорна Рада-національний форум політичних дискусій > Політичне > Ваші статті

Реакція системи на справедливу протидію

Ваші статті

Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 16.08.2011, 20:50   # 1
Oles Vahnij
Користувач
 
Реєстрація: 05.07.2010
Дописи: 270
Репутація: 42
Типово Роздуми з приводу домінування на українському ринку американського, російського та за

Мистецтво було і залишається одним із найважливіших чинників духовного життя людства. Воно стимулює творчу діяльність та збагачує життя людини емоційними переживаннями і роздумами. Радянська кінематографія, де кіно розглядалось як „найважливіше із всіх мистецтв” й виконувало роль ідеологічного впливу на широкі маси населення, була орієнтованою виключно на внутрішній ринок. Замкненість й відсутність альтернативи зробила її рентабельною й такою, що приносить досить великі кошти в бюджет держави. Проте матеріалістична ідеологія й притаманна для тоталітарних держав адміністративно-наказна система не сприяли вільному розвиткові національних культур народів СРСР вцілому й української зокрема. Значний відсоток продукованих художніх, документальних й науково-публіцистичних фільмів (станом справ на початок й середину 80-их років ХХ ст., Україна продукувала 12-14 художніх фільмів й виконуючи держзамовлення близько 30-ти телевізійних одиниць), програм та телепередач були замовними й покликаними пропагувати переваги практикованого в Радянському Союзі політичного устрою. Наслідком цього, радянська кінопродукція (а українська не з власної волі була її складовою) виявилась непідготовленою до нових умов та неконкурентноспроможною.

Примітивне трактування комерційної діяльності виключно як пошуком вигоди, економічного зиску та прибутків, не сприяє розвиткові культури і нині. Відразу після проголошення Україною незалежності, іноземні кінокомпанії та діячі шоу-бізнесу неодноразово звертались до урядових чинників з пропозиціями приватизувати кіностудію ім. Олександра Довженка. Згідно висновків і оцінок, павільйони кіностудії відповідали світовим стандартам, а обслуговуючий персонал був достатньо кваліфікованим. На жаль, об'єктивні труднощі (притаманні для суспільств періоду суспільних пертурбацій і реформацій) та ряд суб`єктивних причин змусили урядові чинники щороку зменшувати фінансування української кіноіндустрії. Недофінансування кіновиробництва поставило у вкрай скрутне становище всі державні кіностудії. Вони змушені були працювати у режимі скороченого робочого тижня; виникла заборгованість із сплати комунальних послуг, інших платежів до бюджету. Відповідно, деякі комерційні структури намагалися скористатися такою ситуацією та незаконно здійснити перерозподіл державного майна (ЗАТ «Одеська кіностудія», Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка, тощо). Нині, павільйони кіностудії ім. Олександра Довженка здані в ренту комерційним структурам й використовуються не за призначенням (зокрема під склади) а кваліфіковані робітники звільнені. Про рівень кваліфікації робітників кіностудії свідчить наступний факт. Згідно підрахунків створених в 70-их роках минулого століття на всих кіностудіях СРСР науково-практичних груп „НОП” (наукової організації праці) допоміжні роботи по підготовці та розстановці освітлювальних приладів на кіностудії „Мосфільм” забирали в середньому 40 хвилин, в той час, як на кіностудії ім. О.Довженка витрачалось часу на ці роботи приблизно в 2 рази менше. Продаж Ялтинської кіностудії, перетворення Одеської кіностудії в житловий мікромасив, перетворення відомої кіностудії „Укркінохроніка” в навчальні корпуси Київського Державного Університету театрального мистецтва, розвал славетної „Київської кіностудії науково-популярних фільмів” також є свідченням занепаду нинішнього українського кіновиробництва. Ця обставина є однією з причин неспроможності творити власний, художньо-повновартісний й якісний продукт.

Нині, національний інформаційно-культурний простір заповнений продуктом переважно неукраїнського походження. Йдеться передусім про глобальну культурно-інформаційну експансію західних країн, зокрема США, яка створює дедалі відчутнішу загрозу безпеці українського суспільства. Низькопробні розважальні кінофільми, бойовики, що штовхають на сумнівні “подвиги”, нав’язлива й інколи аморальна реклама, підривають духовне й інтелектуальне здоров’я нації, сприяють девальвації моральних і загальнолюдських гуманістичних вартостей, культурних національних традицій. Поступове витіснення вищих вартостей та ідеалів утилітарними, прагматичними, технократичними орієнтаціями і глобалізаторськими імперативами мислення позначається на формуванні власної, української національної свідомості.

Початок ХХІ століття ознаменувався проривом Польщі в Європейському кіно, завдяки постановкам ряду високобюджетних фільмів („Вогнем і мечем” Є.Гофман). Український кінематограф зробив спробу піти аналогічним шляхом, проте вона була провальною. Глядач не сприйняв фільмів знятих навздогін чужим ідеям. (Ю.Г.Іллєнко „Молитва за гетьмана Мазепу” (бюджет 10млн. грн.), М.П.Мащенко „Богдан Хмельницький” І серія (бюджет 7 млн. Грн.).

Протягом 2009 року Державна служба кінематографії України підготувала декілька нормативно-правових актів з метою забезпечення політики державного протекціонізму виробництва національних фільмів, розширення джерел фінансування національного кіновиробництва, стимулювання розвитку національної кіноіндустрії, технічного переоснащення галузі. Попри те, комерціалізація телеканалів не сприяє витворенню власниками національної телепродукції. Як засвідчила практика, купівля дозволу на прокат фільму або передачі, оплата дублювання з іноземної на українську або дублювання російською мовами, є суттєво дешевшим аніж фінансування створення власних програм. У 2008 році в кінотеатрах було продемонстровано 198 назв фільмів. 87 картин було дубльовано, 36 — озвучено, 51 — субтитровано і 24 картини — із синхронним перекладом у залі. За перше півріччя 2009р. в Україну ввезли 86 назв фільмів. З них: 51 — продубльовано, 7 — озвучено, 24 — субтитровано і 4 — озвучені у залі. Станом на 31 грудня 2009 р. Державною службою кінематографії України видано 11855 прокатних посвідчень. З них для кіно-театрального показу – на 147 назв; для телевізійного показу – на 4961 назву; відео прав – на 6747 назв. В тому ж 2009 році, Експертною комісією з питань публічного демонстрування кіно- і відеофільмів Міністерства культури і туризму України переглянуто 1176 фільмів. Серед них: за зверненням дистриб’юторських фірм – 724 фільми; за зверненням правоохоронних органів – 452 фільми. Заборонено до публічного показу 414 фільмів. Експертною комісією з питань визначення художньої якості фільмів іноземного виробництва та їх належності до високохудожнього, експериментального, авторського кіно переглянуто 5 фільмів і рекомендовано Державній службі кінематографії України відшкодувати дистриб’юторським компаніям витрати на субтитрування фільмів державною мовою. Окремої уваги заслуговує той факт, що однією з умов замовників для українських кінорежисерів є виробництво кінопродукції російською мовою.

Телебачення – складна знакова система. Воно поєднує образ, письмовий текст, голос, музику, звукові ефекти. Кожний з цих знаків може самостійно впливати на споживача. Разом вони створюють новий ірреальний світ реального глядача. Якщо глядач підліткового віку, то телебачення для нього стає також і «збірником» зразків і моделей поведінки. Вражаючий ефект телебачення, окрім його власне змістової спрямованості, - це сам факт його існування, його доступність, його здатність звести сотні мільйонів громадян до рівня пасивних глядачів протягом значної частини їхнього життя. Дослідники встановили, що нині майже в кожному помешканні телевізор увімкнений в середньому сім годин на добу. Телебачення мінімізує особистісні взаємодії всередині родини й спільноти. Одне й те ж джерело інформації може передавати певні стереотипи і точки зору безпосередньо мільйонам людей, ускладнюючи розмежування реального та вигаданого, заспокоюючи або мобілізуючи їх, фрагментуючи їхнє сприйняття, притупляючи їхню уяву й критичні судження, знижуючи смак. На жаль, згідно підрахунків, переважну більшість нинішньої української телепродукції становлять музичні відео-кліпи та розважальні й соціальні телепередачі. Проте ведучі останніх нерідко демонструють упередженість (що є наслідком надмірної політизації всього суспільного життя) або фахову некомпетентність.

Неспроможність протиставити іноземним виробникам власну продукцію, спричинилась до засилля на екранах України продукції іноземного виробництва. Окремі телеканали приділяють чимало часу транслюванню документальних, науково-пізнавальних та інших фільмів неукраїнського виробництва. Згадана вище комерціалізація телебачення унеможливлює творчий пошук для молодих випускників режисерських факультетів (10-12 осіб щороку). Обставини примушують їх реалізовувати вимоги й вказівки роботодавців.

Окремої уваги заслуговує незаздрісна доля українського кінопрокату. Більшість побудованих ще за часів Радянського Союзу клубів в селах, селищах й містечках пустують, а наявні в містах клуби й кінотеатри приватизовані й слугують виключно для збагачення власників. Значний відсоток з-поміж них перебудовані й використовуються за іншим призначенням. Розвал кінопрокату опосередковано спричинився до тяжких економічних наслідків в кіновиробництві та кінопромисловості країни. Незважаючи на зростання кількості відвідувань кіно середньостатистичним українцем, пропозиція у сфері кіно-обслуговування не відповідає запитам суспільства. З одного боку, завдяки приватним інвестиціям, іде реконструкція та переоснащення діючих міських кінотеатрів та будівництво багатозальних кінотеатрів у торговельних центрах. З іншого боку, відбувається зменшення загальної кількості міських кінотеатрів. Під сучасну пору, значення такого показника, як забезпечення сучасними кінотеатрами в розрахунку на 100 тисяч міських жителів, складає в Україні 0.5. Це у 15 разів менше, ніж у Франції, та вдесятеро менше, ніж в інших європейських країнах. Слід враховувати, що переважна частина міських кінотеатрів, особливо реконструйованих і переоснащених, знаходиться у великих містах. Станом справ на 31 грудня 2009 року демонстрація фільмів здійснювалася лише в 151 районному кінотеатрі (при тому, що в Україні налічується 490 районних центрів). На 28504 сільські населені пункти налічувалося лише 1595 сільських стаціонарних кіноустановок (з яких працювали 596) та 90 пересувні відео-проекційні комплекси. Для порівняння: у 1995 році кількість кіно-видовищних закладів у районних центрах та сільській місцевості становила 13209. Через поганий (а іноді й аварійний) стан приміщень, застаріле обладнання, демонстрація фільмів у цих кінотеатрах стає практично неможливою та неефективною, що призводить до їх масової ліквідації та перепрофілювання. У той же час, відповідно до європейських стандартів в Україні необхідно мати не менше 1000 сучасних кінозалів.

Здатність національних засобів масової інформації створювати ефективні противаги іноземній інформаційній експансії значною мірою обумовлюється можливостями продукувати власну медіа-продукцію - конкурентну, привабливу та затребувану українцями. Проте, слід зазначити, наша держава має досить обмежені можливості у цьому плані, що пояснюється насамперед відсутністю економічних механізмів, і в першу чергу податкових, які б сприяли виробництву національного медійного продукту. Існуюча кон’юнктура телевізійного та радіоринку України не є сприятливою для вироблення національного продукту, питома вага якого є обмеженою у змістовому наповненні телеканалів. Їх програми заповнені переважно продукцією імпортного виробництва невисокої художньої якості. Власникам і менеджменту українських телеканалів бракує економічних стимулів для вироблення та просування оригінальних українських проектів та програм. Дослідники культурної глобалізації та інформатизації суспільства описують процес виникнення «культурної залежності», за якої нація через відсутність національної конкурентноздатної медіа індустрії цілковито залежить від імпорту, наприклад, американської кінопродукції. Функціонуючі в Українні закордонні (в першу чергу російські) ЗМІ є виразниками чужих вартостей, непритаманних для регіональних культур. Вони нав'язують чужий стиль життя, споживчі зразки та комерціоналізм, внаслідок чого руйнуються національні традиції та мораль. За даними Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, кількість вітчизняного продукту на загальнонаціональних українських телеканалах не перевищує 30%. Не набагато кращою залишається ситуація і в радіоефірі .

Кінофільм – унікальний продукт споживача, вартість якого визначається в сфері людських розумових та емоційних потреб. Унікальність цього продукту зумовлює індивідуальність затрат суспільної праці на виробництво окремого фільму. З огляду на тенденції, що спостерігалися протягом останніх 10-15 років стратегічними пріоритетами в галузі кінематографії на найближчі роки повинні стати:
• забезпечення стабільних джерел фінансування вітчизняного кіновиробництва;
• забезпечення присутності вітчизняних фільмів на світовому ринку кіно;
• створення належних правових та економічних засад для розвитку національного кіномистецтва в ринкових умовах;
• модернізація кіно-виробничих потужностей;
• забезпечення доступу населення до творів кіномистецтва, задоволення попиту на українську кіно-продукцію.

З метою наповнення кіноринку національною продукцією урядовим чинникам необхідно розробити низку програм метою яких повинно бути виховання кадрів, котрі б виробляли якісну й необхідну для українського інформаційного простору продукцію. Окрім того, варто розробити низку держзамовлень на виготовлення конкретної відеопродукції, фінансування яких здійснювалось би коштами державного бюджету, а також дослідити й в разі необхідності матеріально підтримувати вже існуючі проекти. Заслуговує на увагу й здійснення суворішого контролю за виконанням телеканалами вимог щодо кількості трансльованих в кінопрокаті й телебаченням продуктів українського й іноземного виробництва.

(Даний текст готувався на вимогу Голови НЕК В.В. Костицького, як аналітична розвідка для уряду України. Як і більшість ініціатив, він навряд чи знайде належне розуміння з боку тих, для кого готувався).

Олесь Вахній
Oles Vahnij зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Sponsored Links
Старий 17.08.2011, 12:42   # 2
Dzungli
Користувач
 
Аватар для Dzungli
 
Реєстрація: 19.02.2011
Звідки Ви: Сєвєродонецьк
ПП: Національний соціалізм
Дописи: 463
Репутація: 20
Типово

Шановний Oles Vahnij !
Тема дуже актуальна для України. Дозволю собі нагадати , що кінострічки "Летят журавли , "Москва слезам не верит" прозвели свого часу фурор у сітовому кінематографі і отримали головний приз американської кіноакадемії - Оскар. Такі фільми , як "Іван васильевич меняет профессию", "Брильянтовая рука" , "Джентельмені удачи" з успіхом демонструвались більш ніж у 150 країнах Світу. Кіносеріали "Сімнадцять міттевостей весни" і "Місто зустрічі змінити не можна" викликали гучний успіх не тільки у совєцьких глядачів , а і в інших країнах Світу. Ці фільми користувались успіхом тому що вони були насичені добротою , людяністю і професіаналізмом.
Для того щоб писати на такі злоденні для України теми , потрібно бути об*єктивним , а не заангажованим незрозумілим націоналізмом (вибачте за прямоту).
Стосовно телебачення з вашими поглядама принципово згоден , додавати нічого не буду.
Додам , що для розвитку українського кіно , нормальних телепрограм як і культури вцілому потрібно позбутись олігархічного ладу і будувати соціалістичну національну Україну де буде місце і кіно і культурі , і спорту , і медицині , і житловим проблемам і т. д.
Політика зазирнула і вцю важливу тему , тому дам вам дружню пораду: якщо ви слухаєте виступ політика і він не надає Вам конкретного плану подолання демографічної кризи , то перед Вами або ділетант , або бандіт , одним словом зрадник.
А тема дуже важлива. Дякую.

Востаннє редагував Dzungli: 17.08.2011 о 22:49 .
Dzungli зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 25.08.2011, 01:15   # 3
Oles Vahnij
Користувач
 
Реєстрація: 05.07.2010
Дописи: 270
Репутація: 42
Типово

Дякую звичвйно за пораду. але за перераховані фільми = не згідний. Нічому доброму Жиглов і Шарапов не вчили
Oles Vahnij зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 25.08.2011, 11:24   # 4
Dzungli
Користувач
 
Аватар для Dzungli
 
Реєстрація: 19.02.2011
Звідки Ви: Сєвєродонецьк
ПП: Національний соціалізм
Дописи: 463
Репутація: 20
Типово

В продовження теми.
Дозволю собі поміркувати. Оскільки ситуація в нашому кіно і телебаченні м*яко кажучи пагана , може потрібно написати переконливого листа , укласти кошторис , приготуватись і піддти на прийом до голови держадміністрації із пропозицією знімати короткометражні фільми про різні професії , які є в Україні , може ще про щось цікаве людям , чого нема на телеекранах. З чогось маленького потрібно починати.
Головне спробувати зацікавити владу (нехай і не українську). Можливо в держадміністрації допоможуть із бюджентими грошами , або знайдуть спонсора.
В розмові потрібно запобігти щоб він не переадресував куди не слід.
А що до смаків в кіно , так про це можна і посперечатись , не так це і важливо.
Головне щоб хоть щось народне в цьому напрямку робилось.
Dzungli зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 25.08.2011, 14:04   # 5
Oles Vahnij
Користувач
 
Реєстрація: 05.07.2010
Дописи: 270
Репутація: 42
Типово З приводу "викриття терористів"

Вкотре доводиться сумувати з приводу відсутності поважного аналітичного центру який-би пояснював патріотичним середовищам зокрема та українському загалу в цілому, суть нинішніх суспільних процесів. Відсутність такого зобов`язує мене взяти на себе цю покищо невдячну роль. Розумію що слово правди зробить мене об`єктом нападок і критики, проте мовчати на тріумфальну ходу підлості брехні і несправедливості я не маю права.

Україна ніколи не прохалась до складу Радянського Союзу. Період силового утримання її в складі замаскованого інтернаціоналістичною риторикою цілеспрямованого винародовлення назавжди ввійде в історію України чорною сторінокою. Одним, певно найкривавішим, з знарядь фізичного терору проти українського народу був Камітєт Гасударствєнной Бєзопасноті (КГБ). Факти свідчать, що працівникам цієї злочиннлї структури чесноти порядності, пошани гідності ближнього, вірності даному слову ніколи не були притаманними. Навпаки. Запопадливе втілення в життя злочинних наказів керівництва КПСС, катування всих, хто потрапив до її лап, було для працівників КГБ щоденною рутинною роботою.

Факт задекларування на папері 20 років тому "незалежності", жодним чином не свідчить про постання реально незалежної України. Окупаційна адміністрація не в ласної волі а під тиском обставин вимушена була погодитись визнати жовто-блакитний стяг національним прапором, а згодом тризуб князя Володимира її гербом. На цім здійснення пертурбацій скінчилось. Як і в часи відвертої окупації, постоколоніальна адмістрація, яка не маючи на те жодного морального чи юридичного права, узурпувала всі ланки суспільного життя і продовжує фізично винищувати українців як націю. Свідчення тому - скорочення населення, заселення теренів України етнічними та расовими чужинцями, розпродаж з метою особистої наживи і на догоду зовнішнім чинникам корисних копалин, підприємств, і навіть землі.

Зрозуміло що цей ненормальний стан речей вимагав рішучої протидії. Постання в Україні патріотичних середовищ які ставили за мету змінити цей ненормальний стан речей був логічною відповіддю на злочинне свавілля знахабнілих від безкарності вогогів українського народу. Прагнучи зберегти владу у своїх руках, постокупаційня адміністрація проголосила всіх незгідних з її злочинною політикою "екстремістами", "фашистами", "расистами" і навіть "терористами".

Напередодні чергового святкування нічим не закріпленої незалежності, непокарані за злочини проти людства виродки з перейменованого в "Службу Безпеки України" КГБ, "знешкодили терористичне угрупування яке планувало вибухи в центрі Києва". Підлі нащадки садиста Дзержинського знайшли форму засвідчити громадськості власну необхідністіть й виправдати одну з форм розкрадання коштів платників податків. Більшість затриманих та морально зтероризованих патріотів я знаю особисто. Ця обставина дає мені підстави стверджувати, що єдиною причиною порушення проти них кримінальної спави й брехливе звинувачення в спробі здійснення тероритичного акту була їхня громадська діяльність. Гендлярам в міністерських, депутатських та прокурорських кріслах вкрай невигідний факт функціонування в Україні непідконтрольних середовищ.

Кілька слів про методи "формування доказової бази". 24 серпня о 5.30 ранку до помешкання депутата Васильківської міської ради Ігоря Мосійчука без понятих ввірвалось тріо СБУшників й відразу в туалеті знайшли пакетик з набоями. Метод підкидання набоїв без зброї досить давній, проте дієвий для судді якому замовлять дати санкцію на арешт. Ігноруючи плач розбудженої 6-ти річної доньки Ігоря, працівники СБУ умовляли його дружину потримати набої власними руками. Аналогічні за формою були методи общуку й в решти затриманих. В депутата тієї ж васильківської ради Сергія Бевза общук чинили в супроподі автоматників з "Альфи" також без присутності понятих. До речі, общук в помешканні останнього відбувався далеко за північ. Станом справ на даний час мені важко пояснити причину чергового приступу активності працівників КГБ-СБУ. Відомо, що ініціатором порушення кримінальної справи є заступник генерального прокурора Блажівський.

Данимм зверненням я прагну донести до відому загалу власну позицію. Найбільшими злочинцями в цій державі є формально суверенізовані, проте не покарані за злочини проти українського народу колишні функціонери комуністичної та комунітстично-господарської номенклатури почилого геть не Бозі сатанинського Совєтського Союзу. І не цим виродкам, рівно як і не вихованій ними цинічній, продажній, самозакоханій, позбавленій принципів, віри, прапора і Батьківщини зміні бути речниками українського народу. Нинішні репресії проти українських патріотів не залишаться непокараними. Час донесе до відому широкого загалу імена замовників. Але поруч з ними сядуть на лаву підсудних і рядові виконавці. Так мусить бути. І так буде.
Oles Vahnij зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 26.08.2011, 14:30   # 6
Dzungli
Користувач
 
Аватар для Dzungli
 
Реєстрація: 19.02.2011
Звідки Ви: Сєвєродонецьк
ПП: Національний соціалізм
Дописи: 463
Репутація: 20
Типово

Згідно звіту, який надала Асоціація громадських правозахисних організацій Українського хельсиньського союзу , більшість українських телеканалів належить вітчизняним і російським олігархам. Серед них експерти називають губернатора Чукотки одіозного російського бізнесмена Романа Абрамовича.
Так , згідно документу , Абрамович опосеридковано є акціонером телеканалу "Інтер". Загалом він контролює біля 43% акцій телеканалу , інформує газета "Дело". Як підкреслює видання ,такі цифри виходять із того , що Абрамович володіє 49% акцій російського "Первого каналу" , якому в свою чергу належить 29% акцій "Інтера". Окрім того Абрамович - власник 41% акцій потужної російської сталелитейної компанії "ЄвразГруп" , контролюючей 71% акцій "Інтера". При цьому володарем 71% акцій "Інтера" публічно називає себе партнер Абрамовича - президент "ЄвраГруп" Валерій Хорошковський. Ймовірно , що вони підписали угоду, яка дає право Хорошковському стверджувати , що "Інтер" - його канал. "Акціонери "Інтера" не змінювались , але ситуація контроля змінена" - каже Хорошковський , не пояснюючи деталей угоди.
Звіт Українського Хельсинського Союзу також підтвердив , що нардеп Рінат Ахметов є акціонером ТРК"Україна" через "Сістем Кепітал Менеджмент" , в якому йому належить 90%, пише газета.
А власник корпорації "Інтерпайп" Віктор Пінчук згадується у звіті як опосеридкований акціонер тільки одного телеканалу із чотирьох , які йому належать - ІСТV.
Відомо , що він контролює також М1, СТБ , ("Новий").
По ствердженням "Дело" в звіті не фігурує і ім*я президента Федерації Футболу України Григорія Суркіса , який контролює канали "Тет" , "Тоніс". Серед їх акціонерів рахується його брат Їгор.
Ця невеличка довідка нагадує , що практично всі джерела інформації належать олігархам , які "грають" нашою свідомістю.

Востаннє редагував Dzungli: 26.08.2011 о 14:33 .
Dzungli зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 27.08.2011, 11:38   # 7
Dzungli
Користувач
 
Аватар для Dzungli
 
Реєстрація: 19.02.2011
Звідки Ви: Сєвєродонецьк
ПП: Національний соціалізм
Дописи: 463
Репутація: 20
Типово

Про події , які відбуваються в Україні і Світі повідомляють нам журналісти , телерепортети і ведучі політичних ток-шоу.
Ця категорія людей належить до інформаційних джерел , які у свою чергу належать до 0.5% громадян , які контролюють країну і свідомість її громадян.
Засоби масової інформації - це сама потужна зброя для утримання влади над народом.
Люди , які довіряють і цікавляться політикою через ЗМІ , дозволяють себе дурити .
Нагадаю , що Україна знаходиться на першому місті в Світі по психічним розладам ("Дзеркало тижня.", ВВС), на другому місті із значним відривом США.
В наш час для збереження Здоров*я бажано читати і дивитись по телевізору не політичні передачі і обережно дивитись програми новин , тому що журналісти залежать від власників ЗМІ - олігархів.
Dzungli зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 01.09.2011, 18:27   # 8
Oles Vahnij
Користувач
 
Реєстрація: 05.07.2010
Дописи: 270
Репутація: 42
Типово

Ідея зі створення фільмів про окремі галузі суспільного життя або фахового спрямування цікава. Проте маю великий суснів аби олігархи володарі комерційних каналів фінансували б зйомки. А влада самоусунулась.
Матеріал і готувавсясаме для того аби звернути увагу влади на проблему.
Oles Vahnij зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 03.09.2011, 15:19   # 9
Dzungli
Користувач
 
Аватар для Dzungli
 
Реєстрація: 19.02.2011
Звідки Ви: Сєвєродонецьк
ПП: Національний соціалізм
Дописи: 463
Репутація: 20
Типово

Цитата:
Допис від Oles Vahnij Переглянути допис
Ідея зі створення фільмів про окремі галузі суспільного життя або фахового спрямування цікава. Проте маю великий суснів аби олігархи володарі комерційних каналів фінансували б зйомки. А влада самоусунулась.
Матеріал і готувавсясаме для того аби звернути увагу влади на проблему.
Я з вами згоден , що олігархічна влада нормальним людям в цьому не помічник.
Алеж всежтаки хочу висловити Вам думку , що хтось має розпочати якісь рухи в цьому напрямку , тому що майбутнє України напряму залежить від інформаційного впливу. Звичайно що одразу диктувати інформаційну політику в такій ситуації не вийде , але хочаб предпосилки якісь утворити можна і спробувати. Звичайно що для цього однієї людини мало. Має бути група зацікавлених людей. Розробити план і ходити до голови Держадміністрації постійно , спромогтись зробити його в цьому питанні однодумцем. Розумію , що це важко.
Dzungli зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 04.09.2011, 19:59   # 10
Shiver2005
помаранчевий
 
Аватар для Shiver2005
 
Реєстрація: 30.08.2009
Звідки Ви: Ужгород, Київ
Дописи: 100.214
Репутація: 52
Типово

Все написано наче правильно і дуже добре, дозвольте мені, як молодому спцеіалістові внести ряд уточнень.
Ну, по-перше, комерція дійсно спрямована на те аби отримувати користь у якості грошей, це її не примітивне розуміння, а таке, яким воно є нині, якщо хтось хоче, щоб підприємці діяли в інтересах держави, отже ця держава повинна забезпечити їх належною винагородою, інакше не буває. По-друге, американський кінематограф має велике значення: "сумнівні подвиги" - це подвиги на шляху демократії та свободи? Даруйте, але я так не вважаю. І не нам, між іншим тягатись з цим кінематографом. По-третє, якщо не технократія сучасності, то що ви пропонуєте взамін? Етно-рагулізм вишиванок, долучення до своєї морально застарілої культури? По-четверте, як у такому випадку можна казати про те, що російські передачі руйнують наші звичаї, якщо вони застарілі? Їх ніхто не сприйматиме, тож на даний момент їх не існує. По-п'яте, вважаю причиною відсутності продукції українською мовою не бажання, а скоріше острах глядача, як власне і продюсера фільму бачити етно-рагульський фільм, бо ми на жаль занадто політизоване суспільство. З тієї же причини багато україномовних розмовляють російською аби не потрапити у коло-етно-рагулів, яких приваблює українська мова, але, які відстали на кілька століть у своєму розумовому розвиткові. По-шосте, не вважаю кінотеатри місцем збіговиська глядачів, сьогодні у всіх вдома великі екрани або комп'ютерів або телевізорів і переклад на українську, котрий я не з засад етно-рагульських, а з причин того, що це є моя мова підтримую.
Нарешті, 7 годин увімкнений телевізор, як телевізор і загалом переглядають лише бабульки, їх в країні більшість, як і в Європі, звідти така статистика.
Shiver2005 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки


Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 21:16 .